Menu Close

Список ефективних альтернатив таблеткам ізопринозин

Ізопринозин – препарат, що широко застосовується для зміцнення імунітету та лікування вірусних інфекцій. Однак, незважаючи на його популярність, багато пацієнтів шукають альтернативні способи лікування, або просто хочуть замінити таблетки більш безпечними або природними препаратами.

Існує кілька альтернативних методів, які можна використовувати замість ізопринозину. Одним із найпопулярніших варіантів є прийом пробіотиків. Пробіотики сприяють відновленню та зміцненню мікрофлори в кишечнику, підвищуючи імунітет та захищаючи організм від вірусних інфекцій.

Іншою альтернативою ізопринозину є застосування противірусних фітопрепаратів. Деякі рослини містять компоненти, які допомагають організму впоратися із вірусами. Такі препарати мають антивірусну, протизапальну та імуностимулюючу дію. Вони, як і ізопринозин, допомагають організму боротися з інфекцією, але не мають побічних ефектів, характерних для таблеток.

Назва таблеткиАналог
ІзопринозинВіферон
ІзопринозинЦитовір-3
ІзопринозинАміксин

Як працює ізопринозин?

Ізопринозин надає стимулюючий вплив на активність цитотоксичних Т-лімфоцитів та природних кілерів, функції Т-супресорів та Т-хелперів, підвищує продукцію IgG, інтерферону гамма, інтерлейкінів (ІЛ)-1 та ІЛ-2, знижує утворення прозапальних цитокінів – ІЛ- -10, потенціює хемотаксис нейтрофілів, …

У чому відмінність Гроприносіна та Ізопринозину?

Відмінність між аналогами в субстанціях активної речовини: для виробництва Ізопринозину використовують сировину ірландського виробництва, для Гроприносину — італійського та індійського.. Як правило, пацієнти не відчувають різницю у прийомі цих препаратів та можуть замінювати їх один на одного. Гроприносин трохи дешевше за Ізопринозин.

Навіщо призначають изопринозин?

Ізопринозин, як і інші противірусні засоби, найбільш ефективний при гострих вірусних інфекціях, якщо лікування розпочато на ранній стадії хвороби (переважно з першої доби захворювання). Після двох тижнів застосування препарату слід провести контроль концентрації сечової кислоти у сироватці крові та сечі.